Державні та народні символи України - Мої файли - Каталог файлів - Персональний сайт Швець Оксани Сергіївни
Вітаю Вас Гість | RSS
Персональний сайт вчителя музичного мистецтва Швець Оксани Сергіївни
[CALENDAR_TITLE]
[CALENDAR]

Головна » Каталог файлів » Реєстрація » ВхідНеділя
04.12.2016
15:13
Головна » Файли » Мої файли

Державні та народні символи України
[ Викачати з сервера (13.7Kb) ] 29.08.2010, 21:19

Державні та народні символи України

 

Мета. Виховувати любов і повагу до рідного краю. Ознайомити учнів з історією України, її символами, виховувати в них національну свідомість, розуміння своєї причетності до долі України

(Клас оформлено в українському стилі. На стінах рушники. На столі — хліб, колосся, вербові гілки.

Ілюстрації ( хлібні поля, моря України ), прапор, герб, фонограма із записом державного гімну, фарби, прапорці і пензлики.

 

 Вчитель. Україна… Рідний край… Починається він з батьківського порога, стежини, тополі, барвінку, який ніжно стелиться в садочку. А ще він починається з прадавніх коренів твого народу.

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства найміліша,

Ти і взимку найтепліша -

Наша отча сторона.

Вчитель: Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася,

зміцнювалася, а ми її громадяни, робили все для того, щоб вона

якнайшвидше стала в ряд з передовими країнами світу.

А зараз я пропоную всім заглянути в її історію, дізнаємося, звідки пішла її

назва, ознайомимося з її символами.

 

Учень 1. назва "Україна” зустрічається ще в Києво-руський час. Першу

згадку зафіксовано в Італійському літописі 1187 року.

Учениця 2. Назва "Україна” існувала аж до часів Петра І. А пізніше

таємним розпорядженням царського уряду в 1863 році було заборонено

вживати назву "Україна”, наказувалося називати Малоросією, а народ

малорусами.

 

Вчитель. Але Україна пройшла всі випробування, лихоліття, сваволю і

вистояла. Українці є нація з власною мовою, культурою, історією

традицією. Сьогодні Україна – незалежна, і як інші країни, вона має свої

символи – герб, прапор, гімн. Зараз ми поговоримо саме про них.

 

Учень. Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить те, що

ми маємо малий герб України – тризуб.

Учениця. У наш час Верховна Рада України затвердила тризуб як малий

Державний герб. У ст. 20 Конституції України записано: «Державними

символами України є: "Державний прапор України, Державний Герб і

Державний    гімн України”.

 

Учень. Державними барвами Української держави є барви синя і жовта.

Чисте небо – символ миру (синій) та пшеничне поле – символ – достатку.

 

Учень. Вірш П. Чубинського, покладений на музику М. Вербицького став державним гімном України, бо в ньому прославляється наша держава і її сила та могутність. Щодня на українському радіо о 6:00 та о 24:00 звучить ця чарівна мелодія. Гімном починають та закінчують день, гімн звучить на всіх урочистих зборах , знову і знову прославляючи нашу державу.Коли звучить мелодія нашого гімну усі присутні мають підводитись, віддаючи пошану нашій державі. Ось зараз і в нашій аудиторії зазвучить наш державний гімн.

                                                   Звучить гімн України.

 

Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України – знати, та

поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому поглумитися над ними.

 

 

Вчитель. Ми розглянули державні символи України, а тепер пригадаємо народні символи.

Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, тварини. Українці мають свої традиції, які споконвіку шанують і бережуть. Це — батьківська хата, материнська пісня, святий хліб, виши­тий рушник, червона калина, зажурена верба, хрещатий барвінок, дивовижна писанка, вірний своєму краю лелека. Всі вони наші давні і добрі символи, наші обереги.

Можливо, маючи такі прекрасні символи, український народ зумів уберегти від забуття нашу пісню і думу, нашу історію і родовідну пам'ять, волелюбність.

Поговоримо про них на сторінках нашого журналу. Наші народні символи оповиті легендами, оспівані в піснях, тому ілюстраціями до сторінок журналу будуть старовинні легенди, народні пісні, вірші.

 

Перша сторінка. «Хліб — усьому голова».

 

Хліб — символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до Бога «Отче наш...» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він не просто основа життя. Споконвіку хліб називають святим. Він завжди лежав на столі. Яке щастя, яке добро, що він є на світі. Спочатку в землі, потім у борошні, й, нарешті, на столі. Якби в нас було хліба стільки, що могли б ним прогодувати весь світ, ми все одно сказали б: бережіть кожну скибочку хліба, кожний колосок, кожну зернину, бережіть не тому, що ми скупі, а тому, що це наш хліб.

«Як вродить жито, то будемо жити», — говорить народне прислів'я. Хліб з людиною від народження і до смерті. З хлібом ідуть на родини, хрестини, новосілля, сватання.

На знак згоди дівчина подає хліб на весіллі, хлібом мати благословляє до вінця і зустрічає молоде подружжя.

В Україні з хлібом-сіллю зустрічають на вишитому рушнику найпочесніших гостей. Він — ознака гостинності українського народу.

 

З хлібом у нас зустрічають гостей,

Хліб на весіллях цвіте в короваї,

І кращих немає на світі вістей,

Ніж — хліб уродився на славу.

Щирим словом, хлібом та сіллю

Ми братів-гостей зустрічаєм,

Хлібом — новосілля й весілля,

І свято дружби-згоди квітчаєм.

Виконання пісень про хліб.

 

Інсценізація казки «Ледар і трудівник».

-Нащо тримаєш хліб в руках? Дай мені, — просить Ледар.

-Я б тобі дав, — відповідає Трудівник, — але він дуже дорогий для мене. Щоб його дістати, треба раніш виорати землю.

-Тоді вже можна хліб їсти?

-Ні, треба дочекатися літа, поки з зерна виросте злак.

-Тоді можна їсти?

-Ні, треба зерно змолотити, а потім спекти хліб.

-Тоді вже їсти?

-Так. Тільки ледачому не дадуть.

 

Вчитель: а чи знаєте ви прислівя про хліб?

 

Хліб — усьому голова.

Сила — від хліба, хліб — від землі.

Хліб — батько, вода — мати.

Якщо хліб та вода, не страшна нам зима.

 

 

 

 

Друга  сторінка. «Рушники, рушники — то матусі моєї роки».

 

Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з пркоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято.

 

Найбільше обрядових сюжетів пов'язано з рушником.

Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» — бажали людям щастя.

Моя бабуся гарно вишиває,

Цвітуть на полотні троянди й виноград,

Розмай калиновий там грає,

І дивні птахи щебетять.

Навік з'єдналось чорне і червоне —

Мойого краю гордість і краса.

Душа народу — малинові дзвони,

Його веселка і його сльоза.

Рушникове обличчя веселе

Обпліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на столі — давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов'ї.

Він простелений тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно,

В нашій хаті на мир, на добро.

 

Третя сторінка. «Пісня — душа народу».

Вчитель. Яке це диво — українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Українська пісня — то живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї,

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

 Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю полонити людське серце, допомагати в праці, оспівувати з радістю відпочинок, тамувати душевний біль. Земля наша українська така співуча, що не тільки кожне село, а й вулиця мала свої пісні.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка,

Вигойдують мрії на теплих вітрах,

Під вікнами мальви, в саду материнка,

Оспівані щедро в піснях.

1. «Легенда про пісню» (розповідь легенди).

Виконання укр.. пісні

Четверта сторінка. «При долині кущ калини».

 

Калина — найулюбленіша в Україні рослина. Про походження куща калини розповідає народна легенда.

Щоб вівся рід, калину садили коло хати

Кущ калини біля материнської хати — це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина. З калини робили колиски для немовлят, прикрашали світлиці.

 

Говорила мати: «Не забуться, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогняні грона — наша кров червона.

 

Зоряна калина і краса, і врода

Нашої країни — нашого народу». —

Пам'ятаєш, сину, що казала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

 

 Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щира доля,

Материнський ніжний цвіт.

 

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля!

Із роси — пречиста врода,

З неба — почерк журавля.

 

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке, на життя,

Став би кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

 

Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час,

Рід наш дуже любить волю,

Хай же й Воля любить нас!

 

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'яв у спориші,

Посадіть калину коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

 

Вчитель:

Шануйте наші державні символи, бо вони є ознакою нашої держави і несуть в собі нашу історію.

Наша свята земля, рідна оселя, солов'їна мова, невмируща пісня, червона калина і все, про що ми говорили, — є нашою Батьківщиною, яка зветься Україною. Тож любімо, шануймо, бережімо її та будьмо гідними її сина­ми та доньками.

 

 

Шановні колеги!

Я вдячна Вам, що завітали на мій сайт!

Я дуже рада, що матеріали, які Ви тут знайшли стали Вам корисними!

Поповнення сайту новими матерілами вимагає часу, якого бракує, тому я буду вдячна Вам, якщо ви перерахуєте на підтримку сайту певну  суму (яку не жалко 1 гривню, 5 гривень, можна й 10, навіть якщо хтось перерахує 100 – буду дуже вдячна!)

Номер мого рахунку в ПриватБанку : 4405 8858 1839 8445 на ім’я Швець Оксани Сергіївни.


 

Категорія: Мої файли | Додав: Oksana
Переглядів: 16214 | Завантажень: 1041 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 2.1/7
Всього коментарів: 1
1  
Дуже цікавий і корисний матеріал!!!
Спасибі!

Ім`я *:
Email *:
Код *:
Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої файли [22]
Конспекти уроків [13]
Сценарії [25]
Мінусовки пісень [32]
Презентації [12]
Відеоматеріали [9]
Кросворди, тести [1]
Дидактичні матеріали [5]
Музичні загадки [1]
Музичні ігри [4]
Пошук
Наше опитування
Як часто Ви використовуєте комп`ютерні технологіїї на уроках музичного мистецтва?
Всього відповідей: 381
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0
Copyright MyCorp © 2016 Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz